Про це повідомляє “Startjob” з посиланням на Освіта.ua
Розробка та презентація Міністерством освіти і науки документа під назвою «Візія майбутнього освіти і науки України» спричинила хвилю критики з боку органів, відповідальних за формування державної політики. В основі проблеми — відсутність погодження цього документа з органами, які за Конституцією та законами України мають виключне право визначати стратегічні орієнтири у сфері освіти. Це породило дискусію про порушення процедур, які мали б гарантувати легітимність таких ініціатив.
Конституція України чітко визначає, що формування державної політики — це повноваження Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів. Згідно із Законом «Про освіту», лише після їхньої участі можливе офіційне затвердження стратегічних візій. Водночас МОН є виконавчим органом, який може лише брати участь у розробці політики, але не визначати її одноосібно чи представляти суспільству без погодження з ключовими інституціями держави.
Презентація без згоди: втрата правових орієнтирів
Факт того, що МОН оприлюднило «візію» без попереднього узгодження з парламентом чи урядом, свідчить про порушення ієрархії прийняття рішень. Оприлюднення відбулось без консультацій з профільним комітетом Верховної Ради, без надання документа Президенту чи Кабінету Міністрів. Це поставило під сумнів не лише легітимність, а й доцільність такої ініціативи в очах фахової спільноти.
Законодавчо діяльність із розробки «візій» не закріплена ані у Положенні про МОН, ані у відповідних законах. Такий документ не має жодної регуляторної сили і не створює юридичних наслідків. Його існування можна розглядати як інформаційний жест, але не як офіційну позицію держави. Відтак, несанкціонована презентація може розцінюватися як піар-кампанія, а не реальна освітня стратегія.
Незадовільна оцінка від парламенту і відсутність реакції
Профільний парламентський комітет неодноразово фіксував проблеми у роботі Міністерства. Три офіційні засідання завершились оцінкою «незадовільно», зокрема через провал у підготовці навчальних матеріалів, нормативних актів і використанні бюджетних коштів. Усі зауваження та протоколи було передано до уряду для реагування, однак суспільству досі не повідомлено про жодні кроки з боку МОН щодо їх усунення.
Окреме занепокоєння викликає відсутність представників МОН на засіданнях бюджетного комітету, де обговорювалось фінансування освітніх потреб. Це свідчить про небажання брати участь у формуванні відповідальної освітньої політики, що, в свою чергу, ускладнює взаємодію між владними інституціями та знижує ефективність реформи.
Позиція Рахункової палати та інші сигнали ігнорування
Рахункова палата України, яка здійснює парламентський контроль, оприлюднила висновок про малу ефективність управлінської діяльності МОН у процесі реформування системи вищої освіти. У звіті зазначено, що рішення Міністерства формувались суб’єктивно, без належної нормативної бази та підтримки освітнього середовища. Проте жодної реакції на ці зауваження з боку МОН зафіксовано не було.
Окрім того, народні депутати неодноразово звертались до МОН із запитами щодо студентських стипендій, але отримували вибіркові або запізнілі відповіді. Це ускладнило оперативне реагування на проблему і викликало сумніви щодо здатності відомства підтримувати комунікацію з парламентом. Ігнорування таких звернень може свідчити про ігнорування самої сутності парламентського нагляду.
Публічні заяви, що дискредитують критику
Водночас, керівництво МОН у публічних виступах намагається знівелювати критику, пояснюючи її «інформаційними атаками» та «ботофермами», що нібито працюють в інтересах РФ. Такі заяви ставлять під сумнів саму можливість конструктивного обговорення помилок, а також делегітимізують роботу парламентських комітетів, Рахункової палати та освітньої спільноти загалом.
Спроба подати обґрунтовану критику як частину інформаційної війни нівелює принцип підзвітності виконавчої влади. Це створює ситуацію, в якій будь-яке зауваження може бути трактоване як ворожа пропаганда, що унеможливлює налагодження прозорого управління і конструктивного діалогу між МОН та іншими суб’єктами державної влади.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що Україна як лідер з експорту талантів до університетів ЄС.
