Як повідомляє Psychology Today, поширення штучного інтелекту змінює звичний принцип оцінювання студентських робіт. Якісне есе, переконлива аргументація або правильно розв’язане завдання більше не обов’язково свідчать про те, що студент самостійно виконав відповідну інтелектуальну роботу, оскільки значну частину процесу може взяти на себе ШІ.
Проблема стала особливо актуальною після появи нового звіту Массачусетського технологічного інституту про майбутнє штучного інтелекту в освіті. Автор і футуролог Джон Носта вважає, що навчальним закладам доведеться оцінювати не тільки кінцевий результат, а й те, наскільки активно студент брав участь у мисленні, яке привело до цього результату, пише Startjob
Якісна студентська робота більше не гарантує самостійного мислення
Традиційна система освіти значною мірою спиралася на зв’язок між результатом і процесом його створення. Складне есе дозволяло припустити, що студент ретельно опрацював тему, оригінальне розв’язання задачі свідчило про розуміння матеріалу, а сильна аргументація — про роботу з відповідними ідеями.
Такий зв’язок ніколи не був абсолютним, однак кінцевий навчальний продукт давав викладачеві певне уявлення про інтелектуальні зусилля студента.
Генеративний ШІ послаблює цю залежність. Студент може отримати грамотно структурований текст із цікавими тезами та переконливими висновками, витративши значно менше власних когнітивних зусиль.
Через це якість готової роботи дедалі складніше використовувати як прямий показник того, що відбулося в процесі навчання. Робота може ставати кращою, тоді як рівень самостійного мислення її автора залишається невідомим.
У центрі уваги опиняється участь студента в мисленні
Джон Носта описує проблему через кілька пов’язаних понять. Серед них — «когнітивна капітуляція», «примарна думка» та «когнітивна самість». Усі вони стосуються одного питання: як зберегти активну участь людини у власному мисленні, коли дедалі більше інтелектуальних операцій здатна виконувати машина.
При цьому автор не розглядає ШІ як противника людського інтелекту. Взаємодія людини з мовною моделлю може допомагати перевіряти припущення, знаходити пропущені деталі, розглядати проблему з іншого боку та переглядати попередні висновки.
Носта називає такий процес ітеративним інтелектом. Проблема виникає тоді, коли взаємодія поступово перетворюється на передачу машині основної частини мислення.
Студент може сформулювати запит і майже відразу отримати відповідь. Для освіти важливо визначити, яку частину інтелектуального шляху між питанням і готовим рішенням він пройшов самостійно.
Навчальні труднощі можуть залишатися важливою частиною освіти
Традиційно студентам доводилося витрачати час на пошук рішення, помилятися, перевіряти різні підходи та повертатися до матеріалу. З появою ШІ значну частину цього шляху можна скоротити.
Однак саме труднощі могли виконувати важливу освітню функцію. Під час самостійної роботи людина не лише знаходить відповідь, а й формує навички аналізу, аргументації, перевірки припущень і виправлення помилок.
Носта звертає увагу, що швидке отримання правильної відповіді та самостійний пошук рішення можуть створювати зовні схожі результати, але це принципово різний когнітивний досвід.
Тому питання використання ШІ в освіті не обмежується встановленням факту, чи звертався студент до нейромережі. Важливішим стає те, як саме він працював із нею: чи запропонував власну ідею, чи перевірив відповідь, чи помітив помилку, чи змінив напрямок роботи та чи застосував власне судження.
MIT закликає переглянути підхід до використання ШІ
У звіті MIT про штучний інтелект та освіту порушується питання оцінювання реальних результатів навчання в середовищі, де ШІ стає звичайним інструментом.
Комітет MIT наголошує, що інтеграцію штучного інтелекту в освітній процес необхідно проводити свідомо, зберігаючи головну функцію навчання.
«Це не факультативна вправа. Ми повинні продемонструвати, як продумано й цілеспрямовано інтегрувати ШІ в аудиторну роботу, дослідницьку діяльність і досвід навчання в кампусі так, щоб забезпечувати навчання, сприяти відкриттям і готувати студентів до майбутнього».
Такий підхід зміщує акцент із самого факту використання нейромереж на когнітивну участь студента. Якщо ШІ допоміг знайти відповідь, викладачеві необхідно зрозуміти, яку роль у створенні результату відіграла сама людина.
Освітнім закладам доведеться змінювати систему оцінювання
Розвиток генеративного ШІ створює проблему для традиційних методів перевірки знань. Раніше викладач міг аналізувати есе, рівняння, проєкт або інший готовий результат і на його основі робити висновок про розуміння матеріалу.
Тепер цей сигнал стає менш надійним. Навіть інтелектуально сильна робота не дозволяє автоматично визначити, скільки власного аналізу виконав студент.
Це може вимагати більшої уваги до самого процесу роботи. Для оцінювання стають важливими походження ідеї, здатність пояснити власні висновки, критична перевірка відповіді ШІ, виявлення помилок та аргументоване коригування отриманого результату.
Водночас автор не пропонує відмовлятися від штучного інтелекту в навчанні. За його оцінкою, ШІ швидко стане повноцінною частиною освітнього середовища та в багатьох випадках принесе користь.
Самостійне мислення може стати окремою освітньою цінністю
Джон Носта пов’язує дискусію з поняттям «когнітивної самості» — присутності людини у власному процесі мислення. Освіта традиційно була одним із середовищ, де ця здатність розвивалася через самостійне опрацювання складних проблем.
Частина такого процесу може бути повільною, неефективною та виснажливою. Проте саме необхідність докладати зусиль може відігравати важливу роль у формуванні мислення.
У майбутньому можуть з’явитися ситуації, коли виконання завдання без допомоги ШІ матиме окрему освітню цінність саме через більшу складність і тривалість процесу.
Головна проблема полягає в розриві між якістю результату та розвитком його автора. Штучний інтелект здатний допомагати створювати дедалі досконаліші тексти й рішення, але за самим готовим продуктом викладачеві стає складніше встановити, чи вдосконалюється мислення студента разом із ним.
Нагадаємо, раніше ми писали про скорочення кількості молодих чоловіків серед кандидатів на українському ринку праці.
