Міністерство освіти і науки України презентувало новий формат підготовки для абітурієнтів — так званий нульовий курс, який передбачає три–шість місяців додаткового навчання перед вступом до університету. У програмі обов’язкові 90 годин української мови, математики, історії України та ще один вибірковий предмет. Про це у своєму блозі на Osvita.ua пише доктор педагогічних наук Ігор Лікарчук, зазначаючи, що така ініціатива нагадує офіційний некролог українській школі, пише Startjob.
Автор порівнює «нульовий курс» із державним репетиторством і вважає, що його запровадження — це визнання неспроможності школи дати базову освіту. Адже якщо після одинадцяти років навчання дитину готують до університету ще пів року, то атестат втрачає значення як документ про освіту. Такі зміни, на думку Лікарчука, лише підсилюють кризу шкільної системи, а не вирішують її.
«Нульовий курс» як нова форма репетиторства
Експерт наголошує, що Україна роками спостерігає, як Національний мультипредметний тест перетворився на тренування замість перевірки знань. У результаті з’явився паралельний ринок приватних занять, який перетворився на тіньову освітню систему.
Запровадження нульового курсу, за словами Лікарчука, легалізує цей процес: держава офіційно бере на себе роль репетитора. Це не підвищує рівень знань, а лише допомагає натренуватися для тестів, не торкаючись проблем шкільної освіти.
Освітній «кешбек»: бонус за лояльність
Однією з умов нульового курсу є бонус — +15 балів до конкурсного бала тим, хто після підготовки залишиться в тому ж університеті. Така пропозиція виглядає як маркетингова акція: навчальний заклад «утримує» абітурієнта бонусами, а не якістю освіти.
За словами автора, це створює ілюзію успішності, але не змінює суті — університети починають конкурувати не знаннями, а умовами вступу. «Це вже не освіта, це — маркетинг», — зазначає Лікарчук.
Хто має відповідати за провали школи
Ідея нульового курсу, на думку експерта, фактично перекладає відповідальність за слабку підготовку учнів зі шкіл на університети. Замість того, щоб підвищувати стандарти середньої освіти, готувати вчителів і переглядати програми, держава створює ще один рівень навчання, який не вирішує першопричину проблеми.
Як пише Лікарчук, МОН вирішує питання просто: якщо школа не справляється — нехай університети «довчають». Це зручно для статистики, але згубно для самої ідеї середньої освіти.
Втрата сенсу шкільної освіти
Запровадження нульового курсу, на думку автора, перетворює шкільний атестат на формальність. Якщо університети офіційно визнають необхідність «донавчання», то 11 років навчання втрачають сенс.
«Ми не віримо у якість середньої освіти – і вводимо рівень “нуль”», — підсумовує Лікарчук, вважаючи, що це офіційне визнання поразки шкільної системи.
«Коня можна привести на водопій. Примусити напитися води – не можна», — нагадує автор народну приказку, підкреслюючи, що навіть найкращі курси не допоможуть, якщо сама система навчання не зміниться.
Чи потрібна школярам ще одна сходинка?
Головне питання, яке ставить Лікарчук: навіщо одинадцять років шкільного навчання, якщо держава визнає потребу у ще піврічному курсі перед університетом? Такий підхід руйнує довіру до школи й підміняє справжню освіту підготовкою до тестів.
Проблема не в учнях, а в системі — у розірваному зв’язку між школою, тестуванням і вищою освітою. Без глибоких змін «нульовий курс» стане лише новим фасадом старої кризи.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як шкільне середовище впливає на булінг і чому важливий культурний клімат навчального закладу.
