Як повідомляє Osvita.ua, Міністерство освіти і науки презентувало «концептуальні засади освітніх галузей» і дорожню карту їх реалізації на 2025–2030 роки. Цей документ, за задумом авторів, має стати базою для оновлення навчальних програм, підручників та системи підвищення кваліфікації вчителів. Проте експерти наголошують, що правове підґрунтя для таких «засад» у законодавстві відсутнє, пише Startjob.
Документ не зареєстрований у Міністерстві юстиції, а отже, не має статусу нормативно-правового акта. Це означає, що заклади освіти не зобов’язані виконувати його положення. Попри це, МОН позиціонує новий наказ як стратегічний документ, здатний визначати розвиток української освіти на найближчі п’ять років.
Що таке «концептуальні засади» та звідки взявся цей термін
Поняття «освітня галузь» і «концептуальні засади освітніх галузей» не визначені жодним чинним законом України. Вони не згадуються ані в Законі «Про освіту», ані в Законі «Про повну загальну середню освіту». У Державному стандарті базової середньої освіти (постанова Кабміну № 898 від 30.09.2020 р.) наведено лише перелік освітніх галузей, але без визначення цих термінів.
Фактично, будь-хто може трактувати зміст цих понять на власний розсуд. У Положенні про Міністерство освіти і науки України від 16 жовтня 2014 р. № 630 ці терміни також відсутні. Це ставить під сумнів компетенцію МОН ухвалювати документи, що визначають державну політику в межах «освітніх галузей».
Чому наказ МОН викликав суперечності
Наказ Міністерства освіти і науки № 1163 від 20 серпня 2025 року затверджує «концептуальні засади освітніх галузей» і дорожню карту їх реалізації. У документі йдеться про організацію навчального процесу в усіх класах — від 1-го до 12-го, хоча попередній наказ № 417 від 6 березня 2025 р. передбачав оновлення змісту освіти лише в 5–9 класах. Таким чином, розробники перевищили рамки попередньо визначених завдань.
Крім того, наказ не містить чітких рішень чи вимог — лише перелік «можливих» і «варіантів» рішень. У різних додатках подано неоднорідну структуру: десь є аналіз викликів і ризиків, десь — відсутній; подекуди зазначено варіанти розв’язання проблем, але без конкретних виконавців або відповідальних органів. Це створює враження, що документ складався поспіхом без уніфікованої методології.
Аналіз змісту: чому фахівці ставлять під сумнів користь документа
Зміст додатків до наказу № 1163 охоплює понад 500 сторінок і нагадує оглядову наукову працю без практичного підґрунтя. У тексті трапляються загальні фрази про «сценарії розвитку», «виклики» та «цінності освіти для життя», але бракує конкретики, методичних рекомендацій і механізмів реалізації.
Наприклад, у мовно-літературній галузі серед «викликів» названо «орієнтацію на радянські практики», а серед можливих рішень — «врівноваження теоретичного й прикладного навчання». У фізичній культурі пропонується «використання інструментів емоційного розвантаження», у математичній — «професійний розвиток педагогів за зразком Нідерландів і Фінляндії». Проте ніде не зазначено, хто і як має це реалізовувати, з яких джерел фінансувати, у які терміни впроваджувати.
Позиція експертів: між бюрократією та грантами
Освітні аналітики вважають, що мета документу може полягати у виконанні умов міжнародних грантів, а не у створенні дієвих реформ. Зазвичай подібні проєкти передбачають звітування про розроблені концепції, конференції та презентації, але не обов’язково реальні зміни у школах.
При цьому в Державному стандарті вже прописані всі необхідні вимоги: мета кожної галузі, компетентності, базові знання, результати навчання та критерії оцінювання. Тому розроблення додаткових «засад» виглядає дублюванням функцій, що не додає системності, а лише створює нові управлінські суперечності.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, чому студенти обирають Європу та Азію замість США і Британії.
