Психічні розлади залишаються однією з найпоширеніших проблем сучасного суспільства, але водночас — однією з найменш прийнятих. Про це пише доктор Джеффрі Ліберман, професор психіатрії Колумбійського університету, зазначаючи, що навіть у розвинених країнах люди уникають звернення до психіатрів через страх, сором і стереотипи, пише Startjob.
Автор наголошує: попри наукові досягнення та ефективність сучасних методів лікування, суспільство досі розглядає психічні захворювання як щось «чуже». Люди не поспішають визнавати власні труднощі — на відміну від фізичних недуг, до психіатра звертаються лише у крайньому випадку.
Стигма сильніша за симптоми
Ліберман звертає увагу, що на вечірках або публічних подіях, коли він представляється психіатром, реакція зазвичай насторожена — від ніякової тиші до швидкої зміни теми.
«Коли я питаю людей, чи знають вони когось із психічним захворюванням, більшість опускають очі або ховають руки», — пише він.
Парадокс полягає в тому, що ті самі люди згодом звертаються до нього за порадою для себе чи родичів. Це, за словами автора, свідчить про подвійність суспільного ставлення: співчуття — на словах, але страх і сором — на ділі.
Як змінювалася психіатрія
Колись ця галузь справді мала сумнівну репутацію через радикальні методи, але після Другої світової війни ситуація кардинально змінилася.
- З’явилися науково обґрунтовані діагностичні системи.
- Розроблено дієві методи лікування і медикаменти.
- Створено Національний інститут психічного здоров’я США, що вивів професію в медичний мейнстрим.
«Сьогодні психіатрія — це повноцінна медична наука, але її гальмує не нестача знань, а соціальні упередження», — пояснює Ліберман.
Дорога до допомоги: дорого, складно, нерідко безрезультатно
Навіть заможним людям складно знайти хорошого спеціаліста, який приймає нових пацієнтів або працює з медичним страхуванням.
«Один батько, у відчаї після безуспішних спроб знайти лікаря для своєї доньки, зрештою звернувся до мене після випадкової зустрічі», — згадує автор.
Він описує, як безліч звернень завершуються розчаруванням: відмовами, суперечливими діагнозами, відсутністю доступу до якісної терапії. Через це багато людей залишаються без лікування або звертаються до непрофесіоналів, що лише погіршує стан.
Потрібно не мовчати, а діяти
Автор наголошує: головна перешкода — не ускладнення системи, а небажання людей визнавати власну вразливість.
«Якщо б йшлося про біль у грудях, люди не чекали б випадкової зустрічі з лікарем — вони негайно звернулися б по допомогу», — підкреслює він.
Вихід — у відкритості та освіті. Кожен має розуміти, що психічне здоров’я — це частина фізичного, і потребує такої ж уваги.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як бездіяльність може розкрити творчий потенціал і чому короткі періоди «дрімоти» допомагають мозку створювати нові ідеї.
