Як передається в матеріалі Освіта.ua, відкриті дані і генеративний ШІ часто використовують для масового створення «копіпаперів» — неякісних наукових статей, що повторюють чужі дослідження під ледь зміненими параметрами, повідомляє Startjob.
Дослідники, аналізуючи базу PubMed, зафіксували сотні практично ідентичних публікацій, створених на основі даних NHANES, але з незначними змінами (інші роки, вік, стать). ШІ-моделі переписують тексти настільки вдало, що стандартні системи антиплагіату не здатні їх виявити. Це створює ситуацію, коли довіра до академічної спільноти може бути підірвана масштабними потоками «синтетичних» робіт.
Чим загрожує «синтетична наука»
Масове продукування копіпаперів не лише засмічує науковий простір, а й витісняє справжні якісні дослідження. Це знижує авторитет академічних видань і ускладнює роботу рецензентів, які змушені витрачати ресурси на перевірку даних і методологій замість аналізу новизни результатів.
Зростання кількості публікацій не означає зростання знань. Навпаки — якість контенту падає, а наукова система опиняється перед ризиком втрати довіри суспільства. В умовах перевантаження журналів перевірка кожного тексту стає дедалі складнішою.
Чому класичні детектори більше не працюють
Антиплагіатні сервіси базуються на пошуку збігів у тексті, але алгоритми ChatGPT чи Gemini переписують матеріал так, що формально він виглядає оригінальним. Це робить класичні інструменти контролю практично безсилими.
Ситуацію ускладнює те, що деякі автори навмисно приховують факт використання ШІ. Єдиним дієвим інструментом поки що залишається прозоре зазначення внеску алгоритмів у створенні тексту, проте це не є гарантією чесності та відкритості.
Можливі шляхи вирішення
Науковці закликають змінювати підхід до академічних форматів. Йдеться про відхід від суто текстоцентричної логіки й перехід до перевірки процесу дослідження, вихідних даних та коду. Це дає змогу оцінити реальний внесок ученого, а не лише готовий текст.
Серед запропонованих рішень:
- скорочення формату статей, щоб ускладнити масове дублювання;
- створення відкритих репозитаріїв з даними та програмним кодом;
- акцент на процесі дослідження замість гонитви за кількістю публікацій;
- впровадження нових механізмів підзвітності авторів.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, чому шкільні реформи впираються у вчителя.
