Ще наприкінці 1930-х років, коли Європа стояла на межі війни, троє соціальних психологів вирішили з’ясувати, як стиль керівництва впливає на поведінку людей. Дослідження Курта Левіна, Рональда Ліппітта та Ральфа Вайта 1939 року стало одним із найвідоміших експериментів у соціальній психології. Про це повідомляє bin.com.ua, пише Startjob.
Під час експерименту у хлопчачому клубі в Айові дорослі лідери по черзі керували групами дітей, використовуючи три різні підходи — авторитарний, демократичний та ліберальний. Результати стали попередженням для всіх демократичних суспільств: лише демократичний стиль дозволяв групі діяти злагоджено, творчо та ефективно навіть без безпосереднього нагляду керівника.
Як різні стилі керівництва впливають на групу
Під час авторитарного управління діти виконували завдання лише тоді, коли керівник був поруч. Відразу після його виходу активність падала, зростала агресія, а в групі починалися конфлікти. Підкорення не перетворювалось на справжню залученість.
«Продуктивність під наглядом виглядає високою, але без лідера група розпадається», — зазначається у висновках дослідження.
Ліберальний стиль, який давав дітям повну свободу, також виявився неефективним: сильніші домінували, а слабші втрачали ініціативу. Демократичний підхід натомість стимулював співпрацю та взаємну повагу. Коли керівник був відсутній, діти продовжували працювати, дотримуючись спільних правил.
Уроки для сучасної Америки
На думку автора статті, сучасна американська політика знову демонструє риси авторитарного стилю — лояльність замість компетентності, культ сили, розділення суспільства. Такі риси дають короткочасне відчуття порядку, але з часом руйнують довіру між людьми.
«Те, що здається силою, насправді є крихкістю», — застерігає Пітер Т. Колман, професор психології Колумбійського університету.
Він порівнює це із поведінкою дітей з експерименту: коли зникає керівник, який вимагав безумовної покори, система розпадається. У демократіях такий підхід призводить до ослаблення інститутів і втрати колективної відповідальності.
Чому демократичне лідерство складніше, але ефективніше
Демократичні лідери, за результатами дослідження, були не м’якшими, а навпаки — структурованішими й послідовнішими. Вони пояснювали свої рішення, підтримували діалог і давали можливість висловитися всім членам групи. Такий підхід формував не покору, а відчуття спільної мети.
- демократичне лідерство підвищує довіру та стабільність;
- авторитарний стиль знижує ініціативу й породжує страх;
- відсутність керівництва веде до хаосу та боротьби за владу.
Дослідження Левіна показало, що справжнє лідерство — це створення умов, у яких люди поводяться краще не через примус, а через спільну відповідальність. Саме цього, на думку авторів, потребує сучасна демократія.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, чому впевненість може стати хибною метою і як психологи радять змінити підхід.
